<?xml version="1.0" encoding="utf-8" ?> 
<rss version="2.0">
<channel>
<title>Эмеральд</title> 
<link>http://scrolls.combats.com/~Gothik Man/</link> 
<description>Эмеральд - scrolls.combats.com</description> 
<lastBuildDate>Fri, 04 Apr 2008 19:35:00 GMT</lastBuildDate> 
<generator>scrolls.combats.com - Скроллы Бойцовского Клуба</generator> 
<image>
<url>http://scrolls.combats.com/i/avatar/big/00.jpg</url> 
<title>Gothik Man</title> <link>http://scrolls.combats.com/~Gothik Man/</link><width>90</width> 
<height>80</height> 
</image>
<item>
<guid isPermaLink="true">http://scrolls.combats.com/~Gothik Man/189413.html</guid> 
<pubDate>Fri, 04 Apr 2008 19:35:00 GMT</pubDate> 
<link>http://scrolls.combats.com/~Gothik Man/189413.html</link>
<title>We are the champions...</title>
<description>Для любителів української поезії&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;Багато років назад, вона стиснула мене&lt;br&gt;В своїх обіймах міцних, і поділила...&lt;br&gt;На дві частини крихкі, одна зв&#39;язалась зі злом...&lt;br&gt;А інші дарували крила...&lt;br&gt;І половинка мене сховалася в мою тінь,&lt;br&gt;за мною ходить хвостом, блукає...&lt;br&gt;Я з ліхтарем у руках, жадаю вбити цю тінь, залити світлом її&lt;br&gt;І сам вмираю...&lt;br&gt;&lt;br&gt;Без світла і тіні, зі спокоем в серці, воів би я жити, не думати про страх...&lt;br&gt;Та як це зробити, коли маю крила і демон гуляє в моїх думках...&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;Спинися час&lt;br&gt;&lt;br&gt;Спинися час&#33; І подивись навколо.&lt;br&gt;Як все кудись не звідано летить.&lt;br&gt;Як сонце розбиває знову холод&lt;br&gt;І знов вгорі палюче майорить.&lt;br&gt;Як сніг іде на нашу землю грішну&lt;br&gt;І накриває маревом її.&lt;br&gt;Як листя падає з дерев поспішно&lt;br&gt;І мрії не збуваються мої.&lt;br&gt;&lt;br&gt;Спинися час! І подивися в люди.&lt;br&gt;За чим вони сумують, що хотять.&lt;br&gt;Всі хочуть щастя, а воно чи буде&lt;br&gt;Бо дні невпинно так летять, летять, летять...&lt;br&gt;Спинися час! На мене подивися.&lt;br&gt;Що хочу я, що буду мати я.&lt;br&gt;В мені усі думки переплелися&lt;br&gt;Та де ж єдина праведна моя&lt;br&gt;Я хочу миру без насильства всьому світу.&lt;br&gt;Я хочу радості щастя в кожен дім.&lt;br&gt;Я хочу щоб щасливими були всі діти.&lt;br&gt;Та ти підеш. І все, кінець на тім.&lt;br&gt;Спинися час! І подивися в небо, &lt;br&gt;Поглянь на цю небесную блакить. &lt;br&gt;Скажи мені, ну що для тебе треба?&lt;br&gt;Щоб я тебе зумів призупинить.&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;Старість&lt;br&gt;&lt;br&gt;Ще один зламаний день,&lt;br&gt;Я нічого не почув.&lt;br&gt;Я хотів співати пісень,&lt;br&gt;А виходив один лише шум.&lt;br&gt;Я хотів летіти у небо&lt;br&gt;Та рию все глибше і глибше.&lt;br&gt;Я хотів співати для тебе&lt;br&gt;Та лише шепочу...&lt;br&gt;&lt;br&gt;Ще одна зламана ніч,&lt;br&gt;Темна, як моє світло...&lt;br&gt;Я давно вже забув, в чому річ&lt;br&gt;Та життя таке швидке...&lt;br&gt;Я давно вже забув&lt;br&gt;Чому плакав, чому я сміявся.&lt;br&gt;Та нарешті прийшов вже той день,&lt;br&gt;Я дочекався...&lt;br&gt;31.07.05р.&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;Життя триває&lt;br&gt;&lt;br&gt;Я не хочу дивитись як падають інші.&lt;br&gt;Я не хочу бути одним із них.&lt;br&gt;Я хочу просто писати вірші&lt;br&gt;І однаковим бути для всіх.&lt;br&gt;Хоча життя час від часу кидає,&lt;br&gt;Кидає більше ніж поважає.&lt;br&gt;Кожен для себе напевно знає:&lt;br&gt;Життя триває.&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;br&gt;Життя триває 2&lt;br&gt;&lt;br&gt;Ми всі помрем і підем в прах...&lt;br&gt;Ми всі воскреснем уві снах...&lt;br&gt;Ми час зупинимо в бою,&lt;br&gt;Ми будем жити у раю...&lt;br&gt;Нехай життя ламає шлях, &lt;br&gt;Нехай думки зривають дах,&lt;br&gt;Ми не залишимось в біді&lt;br&gt;І будем жити від зорі,&lt;br&gt;Бо ми ще живі!!!!&lt;br&gt;І на могилах наших виростуть квіти,&lt;br&gt;До нас у гості прийдуть наші діти...&lt;br&gt;Гаряче сонце для нас світити вічно буде, &lt;br&gt;І всі віки попідряд нас ніхто не забуде...</description> 
</item>
<item>
<guid isPermaLink="true">http://scrolls.combats.com/~Gothik Man/170624.html</guid> 
<pubDate>Mon, 10 Mar 2008 14:57:00 GMT</pubDate> 
<link>http://scrolls.combats.com/~Gothik Man/170624.html</link><description>........................................................................&lt;br&gt;Перед тем как виложить второй фрамент, хочу сказать, что ВСЕ имена персонажей, вымышленны моим больным воображением. Если кто-нибудь заметит совпадение, и будет против, пишите. Поменяю)))&lt;br&gt;........................................................................</description> 
</item>
<item>
<guid isPermaLink="true">http://scrolls.combats.com/~Gothik Man/170388.html</guid> 
<pubDate>Mon, 10 Mar 2008 10:46:00 GMT</pubDate> 
<link>http://scrolls.combats.com/~Gothik Man/170388.html</link>
<title>Первый фрагмент</title>
<description>Я очнулся, испытывая хруст пыли на зубах… Вдали прозвенел удар колокола. Война началась&#33;&lt;br&gt;Крики, топот копыт, звон метала… Откуда всё это?.. &lt;br&gt;Приподнявшись над землёй, я увидел человека, в белой мантии. Он стоял спиной ко мне. Я не видел его лица. Человек чертил рукой что-то в воздухе… Вдруг за ним поднялся столб пыли. Огромнейшего телосложения верзила в латах поднял руку с топором. Не знаю, что случилось со мной в этот момент. Собрав в себе последние силы, я побежал туда, где вот-вот случиться страшное… Вместе с человеком в мантии, мы покатились по земле, подминая испепеленную траву. Верзила неуклюже споткнулся и вогнал топор в землю, разрубив огромный камень напополам. Я ударился головой о камень… В глазах потемнело… &lt;br&gt;&lt;br&gt;Запах трав и нежное прикосновение рук… Чьи-то пальцы прикоснулись к моему лбу проверяя температуру. Я приоткрыл правый глаз.&lt;br&gt;- О! Он очнулся! – Приятный женский голос прозвенел над моим ухом.&lt;br&gt;Я осмотрелся по сторонам. Маленькая комната, на стенах висели звериные шкуры. Скорее всего - медвежьи. Окон нет. Дверь заперта. Комнату освещала лишь маленькая свечка. И чей-то взгляд, пронзающий меня насквозь. Я обернулся. Возле кровати, на табуретке сидела девушка. Видно моя попытка встать её растревожила.&lt;br&gt;- Тебе нельзя пока двигаться. – Строговато. Улыбка пропала. &lt;br&gt;- Почему? Где я? Что происходит? Как я сюда попал? – Стандартные вопросы, которые задают в подобных ситуациях.&lt;br&gt;- Ты в Аббадоне.&lt;br&gt;- Это где?&lt;br&gt;- Аббадон. Город лекарей…&lt;br&gt;- Я спрашиваю, где это?! С ума все поехали?!!!&lt;br&gt;Девушка скорчила плаксивую гримасу. &lt;br&gt;- Не надо на меня кричать – она тихо всхлипнула.&lt;br&gt;- Ну, извини. Больше не буду. &lt;br&gt;- Аббадон. Город Лекарей. Он расположен на юге от гор, в стране Эмеральд. – Девушка нервно встала с табуретки и ушла прочь.&lt;br&gt;Наверное, я её обидел. Что за страна? Ещё час назад был абсолютно в другом месте…  Нужно кого-нибудь спросить. &lt;br&gt;- Эй, люди! Кто-нибудь!&lt;br&gt;Дверь моментально открылась. В комнату вбежала та же девушка. Она опять улыбалась. &lt;br&gt;- Тебе что-нибудь принести? Ты опять двигаешься! Ложись на кровать!&lt;br&gt;- Не хочу!&lt;br&gt;Я встал с кровати, вскинул из себя шкуру. Девушка интересно захихикала, смотря на меня, но не на лицо… Чуть ниже… С превеликим удивлением я обнаружил, что на мне нет одежды. Пришлось шкуру накинуть назад. &lt;br&gt;- Где моя одежда?&lt;br&gt;- Не отдам. – Девушка рассмеялась. &lt;br&gt;- Очень смешно. Сами раздели, а теперь смеются…&lt;br&gt;- Ты ещё не окреп после травмы. Ложись.&lt;br&gt;- Что произошло?&lt;br&gt;- Ты спас жизнь паладина. Он этого не забудет. Спасая эго, ты чуть не погубил себя. Тарман мог тебя убить. &lt;br&gt;- Кто такой Тарман?&lt;br&gt;- Тарманы – тёмные. Так мы их называем. Разбойники, злые колдуны, вампиры… &lt;br&gt;- Какие вампиры?!! Я что сбредил уже?!!!! Неа… Я умер. Я сплю. Это плохой сон. Это просто плохой сон…&lt;br&gt;- Нет, не спишь.&lt;br&gt;- Сплю. &lt;br&gt;- Хочешь спать, так спи.&lt;br&gt;-??&lt;br&gt;-!!&lt;br&gt;Спорить бесполезно. Два шага по комнате дались мне с титаническим трудом. Пришлось отказаться от идеи разведать всё вокруг. Вернувшись на кровать, я и вправду уснул…&lt;br&gt;</description> 
</item></channel>
</rss>